Чапаті - індійський хліб по-африканськи

Гугл підказав мені, що чапаті, це індійський вид хлібу. І як підказує капітан очевидність, тут вона набула популярності, завдяки індусам які переплили індійський океан в пошуках пригод :)

Приготування та інгридієнти прості та доступні. Сюди можна додавати різні штуки за смаком, але основа це: цибуля, морква, перець солодкий, мука, вода, сіль, ніби все.

Перші чапаті вийшли не такі м'які (можливо через олію, яку ми додавали в тісто і яка при смаженні зробила своє діло), які би мали бути, але на смак дуже навіть ок. Інгридієнти накидаються на око (не буквально, принаймні не на своє!).

1. Рубаємо дуже мілко перець (на фото немає, значить забули), моркву і цибулю (в моєму випадку ще був часник)

Ламай модеми!

В середу взяв на користування модем Huawei E153 в Гарі з Сингапуру. Він ті модеми збирає після стажерів, які собі купили на користування, а коли їхали, не то залишали йому, не то продавали дешевше. Весь вечір мучився з ним, аби його розблокувати і навчити користуватися картками будь-який операторів (світу), а не тільки того, який вліпив своє лого на модем.

3G модем Huawei E153

Найпроблемнішим був процес пошуку потрібних прошивок та програм, бо треба було скачувати з одного, позиченого модему, прошивати інший, переставляти картки операторів і слідкувати за балансом мегабайтів на рахунку, аби їх вистачило на скачування софту. Найкраще рішення було знайдено на сайті dudenok.ru, хоча я спершу шукав на англомовних сайтах. Там же можна знайти детальні інструкції по розблокуванню різних модемів з посиланнями на скачування всього необхідного. Думаю, для того такі модеми і були створені, щоби можна було змінювати SIM-картки і користуватися мобільним інтернетом з найвигіднішим тарифом. В результаті я зекономив і на вартості розблокування, за яке місцеві хацкери беруть 15000-20000 і на покупці самого модему (50000-90000). Так як до офісу МС мені все рівно потрібно платити як мінімум 2000 шилінгів (1$=2480) в дві сторони на мататі (на боді буде в 2 рази дорожче), то без потреби в безлімітному інтернеті (який до того ж дуже не стабільний через велику кількість юзерів в універі), частіше вигідніше купити на 1000 шилінгів 100 мб інтернету і користуватися перевагами мобільності вдома, економлячи на вартості обіду та дорозі :)

Jambo, Africa!

Вітання з не такої вже й далекої Уганди! :)

Коротко і більш-менш змістовно розповім про мою подорож, передати основні моменти і, можливо, розвіяти якісь стереотипи.

Переліт

До відльоту довелося з'їздити в Київ, зробити щеплення від жовтої лихоманки та гепатитів А і Б. Це мені влетіло в 920 грн. Власне, на вакцині від жовтої лихоманки мені вдалося секономити поділивши ампулу на двох з Харківчанином, який збирався десь в екваторіальну Гвінею не то встановлювати, не то ремонтувати електростанції.

Подорож з Тернополя до Кампали зайняла два дні, хоча сумарний час перельоту склав приблизно 10 год. з пересадкою в Стабулі (аероп. Ататурк), де я, під час 9-ти годинного очікування випадково познайомився з хірургом з Чернівців, який вже 2 роки працює по контракту в Замбії і якраз летів на кількох тижневу відпустку додому та якого також звати Дмитро :)

Перший день

Після прибуття в 3:00 та отримання візи, яка тут коштує 50$, мене зустріло п'ятеро айсекерів із старого і новообраного МС, які довезли мене на автівці до Кампали (відстань по карті від аеропорту в Ентеббе до Кампали десь як від Тернополя до Микулинців). Це було дуже приємно з їхньої сторони, так як в інакшому випадку мені довелося би заплатити за таксі 25-35$, що відчутно би вдарило по моїх і так куцих фінансах. Так як в в будинку завжди відкриті вікна і він постійно провітрюється, то в першу ніч я навіть трохи замерз. Перший день я відсипався до 15 години, після чого здійснив перший вихід в центр міста разом з німкенею Керол (MCVP LCD/TM), купив деякі продукти. Як виявилося, після цього вона збиралася піти на безкоштовні курси сальси, які проводяться по червергах і суботах в одному з закладів Кампали. Я, звісно ж приєднався, тим більше не дуже хотілося шукати пригод не знаючи мінімально як добратися до того чи іншого місця. В Мексикані (так, ніби, називається заклад), було багато танців, було гаряче, так як людей також було достатньо, і я також спробував основи сальси разом із

Поїхали!

Дякую всім чьотким тернопільським пацанам і дівчатам, які провели мене на вокзалі, і тим, кого не було також, бо я вас всіх так чи інакше люблю :))