озеро Буньоні | lake Bunyonyi

Це було найшвидшим рішенням для мене щодо подорожі подібного розмаху. Сидів собі в інтернеті, мирно чатився, нікого не чіпав :) Очікував звичайного завершення вечору п'ятниці. Було десь 20:40. Стукає в двері Мартін (зі Словакії):

- Позичиш рюкзак?

- Куди/для чого?

- На о. Буньоні

- Дай подумаю, можливо, мені потрібен буде на вихідних

Через пару хв.

- Ну то як?

- о. Буньоні, кажеш?

- Так, збираємося їхати. Автобус в 1 ночі, але ми вже збираємося виходити через 10 хв. в Джазовий клуб-ресторан, а звідти на автобус. Хочеш з нами?

- Дай 5 хв. на роздуми.

- Добре. Але ми буквально вже виходимо, сумку треба збирати вже.

- Їду!

      Приблизно за такий короткий діалог я вирішив всі організаційні і фінансові питання (я якраз зняв біля 40-50$ в шилінгах з картки. Цієї суми і моїх кишенькових грошей як раз копійка в копійку вистачило на все) і за 5 наступних хвилин напхав в рюкзак все основне, що могло би мені бути конче потрібним. Трохи шокував сусідів по кімнаті, коли я скочив, закрив лептоп зі всіма чатами і сайтами нічого не написавши про свої наміри, вдягнувся і запакував рюкзак, віддав салют і розчинився з разом з словаком, двома німцями, датчанкою і японцем в воротах дому.

Коники | Grasshoppers

Спробував смажених коників. Спочатку вони здалися мені креветками. Прикольно!

Про смак нічого особливого не можу сказати - основну роль зіграли спеції і смаження. Їсти можна. І після цієї передачі, можу сказати що не поведуся на рекламу - я свідомо їх поїдаю! :)

Знаряддя ловлі коників

Найкращі працівники організації — це добровольці по житті. Оскільки вони, швидше за все, можуть знайти хорошу роботу в любій групі, вони вибирають роботу, виходячи з міркувань, не стільки матеріальних, як заробітна плата чи службове становище. Добровольцям не потрібні контракти, їм потрібні угоди... Взаємовідносини на основі угоди не сковують і дають свободу. Взаємовідносини на основі угоди опираються на спільну прихильність ідеям, проблемам, цінностям, цілям і процесу управління. В цьому випадку, без сумніву, доречні такі поняття, як любов, тепло і сумісність характерів. Взаємовідносини на основі угоди... задовольняють глибокі потреби, наповняють роботу сенсом і дозволяють людям реалізуватися.

Макс де Пре 

"Leadership Jazz"

Спеції

В Уганді дуже популярні такі спеції як імбир та кориця. Додають їх часто і в їжу і в чай і багато чого іншого. Зокрема, Кока-кола зробила ось такий газований напій, один з найдивніших на смак - содова з імбиром. Залпом пити важко, газ і спеція утворюють цікаву комбінацію :)

Весілля в країні У

Точніше, лише його вступна частина, на самому весіллі я не був. Це сталося пару місяців тому. Запросила нас Роксана (аламні і дівчина президента AIESEC в У) на інтро до весілля своєї знайомої (чи то подружки). В загальному чимось схоже на наше весілля. Cпочатку йдуть різні промови, потім танці і гра на барабанах, різні ритуали, яскраві кольори присутні в одязі. Cуть інтро в тому, що чоловік "викупляє" дружину різними дарами - м'ясо, фрукти, овочі, зерном і багато іншого в великій кількості. В загальному дійство цікаве своєю незвичністю, хоча й затягнуте.

Не знаю що він в той момент мені віщав, але здогадуюся, що не всього найкращого :)

Робота не вовк

Вирішив згадати і перечислити роботи, як оплачувані так і неоплачувані, на яких мені випало працювати:

1. підсобник на будівництві придорожнього кафе-ресторану (забув назву) в Березовиці
2. продавець комп'ютерної техніки в 'Комп'ютерному Всесвіті'
3. касовий інженер в 'Надзбруччя Сервіс'
4. працівник на пилорамі (коло Подолян)
5. барбек в 'Алігаторі'
6. комп'ютерний інженер в 'Тетра-Консалтинг'
7. піцайолло в 'Подолянах' і 'Сицилії'
8. аніматор в готелі Хургади Sultan Beach в Єгипті
9. рейдер-охоронець при готелі 'Русь' в Києві
10. промоутер на акціях P&G, Life:), MOYO, Djuice, Київстар, Nokia і т.д.
11. спостерігач на виборах
12. безробітній на біржі :)
13. придорожній працівник Шляхово Експлуатаційної Дільниці (ШЕД)
14. ER-щиком освітнього шкільного проекту 'Світ без Кордонів' (AIESEC Тернопіль)
15. фасилітатором на конференціях (AIESEC Тернопіль)
16. віце-президанта по упр.талантами (AIESEC Тернопіль)
17. організатор 3-х наборів в організацію (AIESEC Тернопіль)
18. організатор 3-х локальних конференцій (AIESEC Тернопіль)
19. віце-президанта з комунікацій і розвитку локальних комітетів в нац.команці AIESEC Уганди в Кампалі (тільки в червні почав)

Племена

Сьогодні був на коуч візиті в UCU (Ugandan Christian University). З борда був тільки президент Пітер і новий комунікатор в борді Джовіа (друзі кличуть Джоджо) – вона буквально з цього ж набору, але відчувається, що досить активна, має потенціал і мотивацію. Так от, проводжаючи вдвох мене до зупинки, завели цікаву розмову. Виявляється, в Уганді близько 60 племен і стільки ж мов. Так як Кампала знаходиться на території королівства Буганда, тут більшість (тобто всі місцеві) спілкуються на луганді. В принципі, один одного вони розуміють, приблизно так само, як українці розуміють росіян, поляків і т.д. Цікавий факт, що місцеві можуть відрізняти і ідентифікувати того чи іншого представника племені не тільки по мові, але і по характерних фізичних особливостях (ніс, скроні, губи, задниця(жарт, хоча...хто зна) і т.д.). 

Я поцікавився, як їм вдалося зберегти таку ідентичність (в нас же, українців, немає аж таких візуальних особливостей (принаймні в сьогоденні), по яких би можна було точно сказати, що це українець, а це - росіянин). Мене самого порівнюють то з італійцем, то з турком, мексиканцем, латиносом і т.д. і т.п. Виявилося, все дуже просто - просто вони не змішуються (принаймні, не змішувалися раніше; як зараз не знаю) і шлюби брали тільки всередині племені.

На мою думку, в умовах все більшої глобалізації, якщо нація хоче зберегти свою ідентичність, то важливіше зберегти її в серцях і головах, ніж суто зовнішньо; і якщо так сталося, що китаєць виріс в Україні і вирішив, що він духовно все таки українець, то чому б і ні. Тільки мати міру.

Шо нового?

І так, пішов мій 4-ий місяць в Уганді. Так як я не писав довший час (шось не просто дається, треба звичку виробляти, чи що; моя біда в тому, що боюся шось забути написати, не охопити всього, про що хочеться написати, в тому числі і думки та теми, які мене хвилюють\цікавлять, в результаті, не пишу взагалі), спробую підсумувати останні півтора-два місяці. Нарешті вдалося спішно позаливати на youtube відео, так як інтернет в офісі на справді ж не тільки для офісу айсеку, а для всього кампусу університету MUBS (Makerere University Business School), і це одна з центральних проблем в роботі місцевого МС. От так то) По дефолту, швидкість гігантська, особливо по місцевих мірках, але коли коли кожен врубує закачки і серфить інтернет, то часто інтернету то нема взагалі, то з'являється в пізній вечірній час. От цей час і є накращим для заливки і скачування. Знімав місто, їзду в маршрутках, на мотоциклах, нетрі, промо-столи в універі та ін.

І так, шо би я виділив серед всього, що відбулося за останній час:

Велкам в Уганду! Можна і на стажування

Нарешті сьогодні домучив національний ресепшн буклет. Кому цікаво почитати про країну трошки і подивитися картинки - велкам :)

Open publication - Free publishing - More aiesec

Чапаті - індійський хліб по-африканськи

Гугл підказав мені, що чапаті, це індійський вид хлібу. І як підказує капітан очевидність, тут вона набула популярності, завдяки індусам які переплили індійський океан в пошуках пригод :)

Приготування та інгридієнти прості та доступні. Сюди можна додавати різні штуки за смаком, але основа це: цибуля, морква, перець солодкий, мука, вода, сіль, ніби все.

Перші чапаті вийшли не такі м'які (можливо через олію, яку ми додавали в тісто і яка при смаженні зробила своє діло), які би мали бути, але на смак дуже навіть ок. Інгридієнти накидаються на око (не буквально, принаймні не на своє!).

1. Рубаємо дуже мілко перець (на фото немає, значить забули), моркву і цибулю (в моєму випадку ще був часник)

Ламай модеми!

В середу взяв на користування модем Huawei E153 в Гарі з Сингапуру. Він ті модеми збирає після стажерів, які собі купили на користування, а коли їхали, не то залишали йому, не то продавали дешевше. Весь вечір мучився з ним, аби його розблокувати і навчити користуватися картками будь-який операторів (світу), а не тільки того, який вліпив своє лого на модем.

3G модем Huawei E153

Найпроблемнішим був процес пошуку потрібних прошивок та програм, бо треба було скачувати з одного, позиченого модему, прошивати інший, переставляти картки операторів і слідкувати за балансом мегабайтів на рахунку, аби їх вистачило на скачування софту. Найкраще рішення було знайдено на сайті dudenok.ru, хоча я спершу шукав на англомовних сайтах. Там же можна знайти детальні інструкції по розблокуванню різних модемів з посиланнями на скачування всього необхідного. Думаю, для того такі модеми і були створені, щоби можна було змінювати SIM-картки і користуватися мобільним інтернетом з найвигіднішим тарифом. В результаті я зекономив і на вартості розблокування, за яке місцеві хацкери беруть 15000-20000 і на покупці самого модему (50000-90000). Так як до офісу МС мені все рівно потрібно платити як мінімум 2000 шилінгів (1$=2480) в дві сторони на мататі (на боді буде в 2 рази дорожче), то без потреби в безлімітному інтернеті (який до того ж дуже не стабільний через велику кількість юзерів в універі), частіше вигідніше купити на 1000 шилінгів 100 мб інтернету і користуватися перевагами мобільності вдома, економлячи на вартості обіду та дорозі :)

Jambo, Africa!

Вітання з не такої вже й далекої Уганди! :)

Коротко і більш-менш змістовно розповім про мою подорож, передати основні моменти і, можливо, розвіяти якісь стереотипи.

Переліт

До відльоту довелося з'їздити в Київ, зробити щеплення від жовтої лихоманки та гепатитів А і Б. Це мені влетіло в 920 грн. Власне, на вакцині від жовтої лихоманки мені вдалося секономити поділивши ампулу на двох з Харківчанином, який збирався десь в екваторіальну Гвінею не то встановлювати, не то ремонтувати електростанції.

Подорож з Тернополя до Кампали зайняла два дні, хоча сумарний час перельоту склав приблизно 10 год. з пересадкою в Стабулі (аероп. Ататурк), де я, під час 9-ти годинного очікування випадково познайомився з хірургом з Чернівців, який вже 2 роки працює по контракту в Замбії і якраз летів на кількох тижневу відпустку додому та якого також звати Дмитро :)

Перший день

Після прибуття в 3:00 та отримання візи, яка тут коштує 50$, мене зустріло п'ятеро айсекерів із старого і новообраного МС, які довезли мене на автівці до Кампали (відстань по карті від аеропорту в Ентеббе до Кампали десь як від Тернополя до Микулинців). Це було дуже приємно з їхньої сторони, так як в інакшому випадку мені довелося би заплатити за таксі 25-35$, що відчутно би вдарило по моїх і так куцих фінансах. Так як в в будинку завжди відкриті вікна і він постійно провітрюється, то в першу ніч я навіть трохи замерз. Перший день я відсипався до 15 години, після чого здійснив перший вихід в центр міста разом з німкенею Керол (MCVP LCD/TM), купив деякі продукти. Як виявилося, після цього вона збиралася піти на безкоштовні курси сальси, які проводяться по червергах і суботах в одному з закладів Кампали. Я, звісно ж приєднався, тим більше не дуже хотілося шукати пригод не знаючи мінімально як добратися до того чи іншого місця. В Мексикані (так, ніби, називається заклад), було багато танців, було гаряче, так як людей також було достатньо, і я також спробував основи сальси разом із

Поїхали!

Дякую всім чьотким тернопільським пацанам і дівчатам, які провели мене на вокзалі, і тим, кого не було також, бо я вас всіх так чи інакше люблю :))

1-й!

Привіт. Створив цей блог для себе, для знайомих, друзів і однодумців, яким цікаво почитати що в мене в житті та в голові робиться. Писатиму небагато, просто і цікаво.